Barbaricum

Нынешним летом на поле, где состоялось крупнейшее сражение Отечественной войны 1812-го года, впервые начались археологические раскопки.

Археологические раскопки на месте резиденции гетмана Богдана Хмельницкого (1648-1657) в центре г. Чигирина (Черкасская обл., Украина). В ходе исследований, проходивших в 2005-2006 гг., был обнаружен большой каменный подвал 3-й четверти XVII в. - остатки "Военной канцелярии" Хмельницкого, которая входила в комплекс сооружений гетманской резиденции. Рядом раскопан ещё один каменный подвал, очевидно, уездной управы конца XVIII - начала XIX вв.

Сер. З тис до 2/1 до н. е. Клімат посушливий. Фізичний тип людини: Homo Sapiens Sapiens. Знаряддя: бронза поступово почала витісняти камінь. Бронзові сокири, долота, молотки, кинджали, дерев'яні плуги, мотики серпи, наконечники списів і стріл. Бронза не витісняла камінь. Характерні риси епохи і винаходи: тваринницький приселищний напрямок господарства, відсутність великих поселень, оточених оборонними спорудами, ознаки глибокої соціальної нерівності, зростання ролі чоловіка, використання бронзової сокири сприяло розширенню посівних площ для випасання худоби, землеробство стає орним, бронзові речі використовуються як гроші. Надлишок виробництва спричинив до виникнення торгівлі. Удосконалилося ткацтво, гончарство. Другий поділ праці : відділення ремесла від землеробства . З'являються індивідуальні сім'ї. Відпала роль колективної праці. Посилюється процес майнового і соціального розшарування. Утворюються перші держави. Винайдення криниць. Основний винахід — бронза. Духов...

5-3 тис. до н. е. Природні умови і клімат були близькими до сучасних. Фізичний тип людини: Homo Sapiens Sapiens. Знаряддя: кам'яні знаряддя переважали, мікроліти виникли .мідні сокири, долота, молотки. Виплавляли мідь за допомогою кам'яних форм. Також існувала холодна обробка міді. Основні риси і винаходи: поширення скотарства і землеробства, гончарний круг, колісний транспорт, цегла — сирець, порожнисте свердло, зрошувальні системи, скотарство, ткацтво удосконалюються, поява цивілізацій, майнове розшарування, перехід від матріархату до патріархату, ремесло, торгівля, мідний посуд, спеціалізація ремесел, покращення побуту: стіл і ліжко. Духовна культура. Глиняні статуетки, мідні прикраси, землеробські культури, могильники в межах поселень, трупоспалення. Знання про доместикацію, селекцію, математичні, топографічні, метеорологічні знання.

6/5 — 3 тис. до н е. Природно-кліматичні умови стали схожими до сучасних. Європу вкривали широколисті ліси. Фіз тип людини . гомо сапієнс сапієнс Знаряддя. (вел.значення), долота, серпи, зернотерка, ступка, кам'яні і кістяні мотики. Удосконалюються наконечники стріл і списів, палки-копалки у землеробстві. Основні риси і винаходи: техніка обробки каменю удосконалюється (шліфування, заточування, свердління, різання). Нова кам'яна сировина (діорит, нефрит, яшма), поява кераміки, появд прядіння і ткацтва, одяг став легший, якісніший, покращились умови життя, побут, їжу вже варили на вогні, людина пристосовує природу для своїх потреб, удосконалюєтьсд: рибальство, мисливство, збиральництво. Головна риса: поширення скотарства і землеробства — відтворювальних фори господарства. Приручення багатьох тварин: кіз, корів, коней, свиней. Окультурення пшениці, ячменю, полби, рису, бобін. гороху, проса, будували житла, покращення побуту, остаточна осілість, будинки з дерева, глини прямокутно...

В 9-6/5 тис. до н. е. Розтавання льодовика. Клімат теплішає. Змінюється географіч. ландшафт, флора, фауна. Виникли нові ріки, піднявся рівень води в океані. Фіз. тип людини — Гомо сапієнс. Знаряддя: мікроліти, макроліти, лук і стріли, бумеранг, сітки, човни для рибальства. Удосконалення полювання — пастки, втрата ролі загінного полювання. Видатні винаходи: лук і стріли, бумеранг, пастки, макроліти і мікроліти, гачок для ловлі риби. Зачатки землеробства початок приручення тварин, житла-печери, приручення вовка. Духовна культура: наскельні малюнки, жіночі статуетки, могильники, поховання у скорченому вигляді.

40-35 — 11-10 тис. р. т. В'юрмське зледеніння. Холодний клімат в Америці, Азіїї, Європі. Фауна: мамонти, носороги, печерні ведмеді, велетенські олені. Флора: тундра і тайга. Фіз тип людини — кроманьйонець. Знаряддя: призматичні нуклеуси, різці (з кістки, каменю), скребки (довга пластинка), проколка (кістяні), ножі, долотоподібні вироби, списометалка, списи з кам'яними і кістяними наконечниками, гарпуни з зазубринами, знаряддя з рукояткою. Велике поширення кістяних знарядь, шил, проколок, гарпунів, голок, тесел), поява перших мікролітичних знарядь. Винаходи: віджимна ретуш, поява ручок для знарядь, винайдення списометалки пастки, дольна виїмка на наконечнику, удосконалення загального полювання. Духовна культура: різьблення на кістці, покриття червоною охрою, орнамент, кістяні статуетки, печерний живопис, розвиток релігій (тотемізм, анімізм, фетишизм), музичні інструменти, поховальний обряд, жіночі статуетки.

150 тис. — 40-35 тис. р. до н. е. Природньо- кліматичні умови: почалося найтриваліше і найбільше риське зледеніння. Теплолюбні тварини з наступом льодовика вимерли. Частково переселились на пд.-їх місце зайняли мамонти, сибірські носороги, бізони, олені, лосі, печерні ведмеді і леви. На окраїні льодовика — тундра, південніше- тайга (виключаючи Апленіни і Піренеї). Фізичний тип людини: неандерталець. В цей час основою кам'яної індустрії стає стандартизована заготовка (відщеп та пластина), з якої за допомогою вторинної обробки виготовляли найпоширеніші скребла і гостроконечники. Перемогла техніка левалуа: від нуклеуса відбивали 1-2 відколи радіальними ударами. Людина широко використовувала кістяні і дерев'яні знаряддя. Кістку використовували ще не дуже часто. Дисковидний нуклеус, поширенні трикутні пластини. Визначні винаходи: поява довгочасних жител. Житла в печерах під занавісами, житла з кісток накритих, штучне добування вогню тертям, перемогла техніка левалуа, колективне, ...

1.5 — 1 млн. р. 150 тис. р. тому. В ранньому Ашелі клімат був теплим, достатньо вологим. Флора і фауна відзначалися багатством. В зв'язку з наступом льодовика в пізньому Ашелі значно похолодало. Зменшилась площа лісів, збільшилась площа степів. Проте фауна залишилася майже недоторканою. В помірному кліматі водилися бізон, кабан, олень, вовк, ведмідь. Фізичний тип людини — архантроп. В ашелі рубила легші, тонші з більш прямими і гострими краями, з кращою обробкою поверхні, більш симетричні форми. При виготовленні ашельських знарядь після первинної оббивки піддавалися обробці. Яка називається ретушшю. Ретушування проводилося кістяним або дерев'яним відбійником; більш легким, ніж кам'яний. 3‘являється техніка левалуа (нуклеус оббивали з усіх боків, а потім відбивали відщепи (трикутні). Рубила поліфункціональними знаряддями. Поширені дерев'яні списи, палки копалки. Виникли скребла, свердлаі, скребки. Використання кістяних знарядь. Видатні винаходи людини : навчилися вико...

Абсолютна хронологія: 3 млн. — 1,5 млн. р. т. Природно-кліматичні умови: клімат був теплим, рослинність вічнозелена (пальми, евкаліпти, ліани лавр, самшит) теплолюбні тварини. В Європі водилися слони, бегемоти, носороги мерка., шаблезубі тигри, коні Стенона. Фіз. тип людини: Гомо Габіліс. В ранньому Олдаваї основними знаряддями були еоліти — камені з природною обробкою. В Олдваї знаряддя були неточними, примітивними. Чопери і чопінги, відщепи, ручні рубила (1 кг, 10-20 см). Ручні рубила були грубими, неточними. Виготовляли нуклеуси. Прийоми обробки каменю — оббивка 2-3 рази. Дерев'яні знаряддя — загострена палиця. Відкриття людства обробка каменю. Основне зайняття: мисливство і збиральництво комах і рослин.

Ямково-гребінцевої кераміки культура — археологічна культура доби пізнього неоліту (4 і 3 тисячоліття до н. е.), поширена в північній лісовій частині Лівобережжя (стоянки Погорілівка, Мис Очкинський та інші). Відомі залишки поселень на берегах річок або на піщаних підвищеннях біля озер і боліт. Населення цієї культури жило з мисливства і рибальства, зауважено зародки скотарства і хліборобства, споруджувало наземні житла і напівземлянки, переходячи від підокруглих будівель до підпрямокутних. Знаряддя праці були з кременю, кістки і рогу, посуд виготовлявся з глини з домішкою піску, прикрашався орнаментом із ямок, поділених рядами гребінцевих відтисків, чим культура і завдячує своїй назві. Змінилася культурами епохи бронзи.

Тиська культура, неолітична культура (4 тисячоліття до Христа), поширена на Закарпатті і в сусідній частині Угорщини, виявлена у другій половині 19 ст. в околиці Мукачева. Поселення з прямокутніми житлами розташовувались над берегами річок. При розкопах знайдено вироби з кременю й каменю, невеликі горщики з прямими стінками й миски, посуд для збереження зерна, чаші на ніжках, ковші, а також статуетки людини. Посуд часто оздоблений врізним орнаментом у вигляді фігур, меандру або наліпними шишечками. Знаряддя праці: молоти, тесаки й сокири. Зайняття людности: хліборобство, скотарство, рибальство, мисливство. Померлих ховали скорченими у невеликих могильниках.

Сурсько-дніпровська культура (Сурська культура) — археологічна культура раннього неоліту, поширена в районі Дніпрових порогів. Датується V — початком IV тисячоліття до н. е. Походження і дослідження Сурсько-дніпровська культура склалася на основі місцевої кукрецької культури доби мезоліту. Поселення виявлені на островах Сурський, Шулаїв, Стрільча Скеля поблизу Дніпропетровська, острові Виноградний північніше Запоріжжя та ін. Окремі пам'ятки цієї культури відомі в Приазов'ї (Кам'яна Могила), на річці Оріль та на Сіверському Дінці. Загалом виявлено понад 20 стоянок із сурською керамікою, поховання не відомі. Найкраще досліджені поселення на островах Сурському і Шулаєвому, де розкопано напівземлянкові житла. Пам'ятки, споріднені з сурськими, відомі у Криму (Таш-Аїр, Заміль-Коба, Кая-Араси) та в пониззі Дону (станиця Роздорська), де вони виділяються в окремі культурні типи. На початку IV тисячоліття до н. е. населення сурської культури в Надпоріжжі було витіснене носіям...

Культура лінійно-стрічкової кераміки (скорочено КЛСК) — археологічна культура доби неоліту, яка мала дуже значне поширення на території Європи у 5500-4900 роках до н.е. На території України представлена на Західній Волині і Поділлі. Найсхідніша відома на сьогодні пам'ятка - Віта-Поштова 2 - виявлена лише за 8 км від Києва. Належить до дунайських культур і вважається класичною неолітичною культурою Європи. Загалом на території України відомо більше, ніж 50 стоянок і місцезнаходжень цієї культури: Незвисько, Торське (на Дністрі), Луцьк, Баїв (на заході Волинської обл.), Ольшаниця (на Горині) та ін. У центральній Європі досліджено багато могильників цієї культури, на території України — два таких поховання: Незвисько і Баїв. Історія дослідження Культура лінійно-стрічкової кераміки була відкрита німецьким археологом Фрідріхом Клопфлейшем і стала відомою в наукових колах у 1882 році під назвою Bandkeramik. Умовна назва цієї культури — культура лінійно-стрічкової кераміки — з'явил...

Лендельська культура — пізня Дунайська культура (середина 4 — середина 3 тисячоріч до Р. Х.), що має багато локальних варіантів на території Угорщини, Австрії, Чехії, Словаччини, Польщі, Хорватії, Словенії й України нової кам'яної доби. Названа за поселенням у південно-західній Угорщині. Пов'язана з Тиською культурою угорської рівнини. Можливо саме тут лендельське населення познайомилося з міддю і мальованою керамікою. В Україні представлена 30 поселеннями та низкою могильників і поховань у західній Волині і Поділлі. Зникнення культури пов'язане з одночасною експансією населення культур Лійчастого посуду і Трипільської культури.

Дніпро-донецька культура (Дніпро-донецька культурно-історична спільність) — основна за значенням і територією неолітична культура в Україні. Існувала протягом приблизно 2 тисяч років — у V-III тис. до н.е. Поширення Дніпро-донецька культура охоплює все Подніпров'я, середню течію Сіверського Дінця, лісостепове Лівобережжя і Прип'ять. Названа за місцем знаходження перших пам'яток у Подніпров'ї і на Сіверському Дінці. Об'єднує кілька різних за походженням археологічних культур різних ландшафтних регіонів. На території України та Білорусі відомо понад 200 поселень і 20 могильників цієї культури. Значна кількість поселень і майже всі могильники розкопані. Найвідоміші з них: Вовчок і Cобачки у Надпоріжжі, Бондариха і Устя Осколі на Сіверському Дінці, Бузьки на Черкащині, Микільська Слобідка (нині в Києві), Грині на Тетереві, Литвин у Білорусі. Територіально дніпро-донецькі пам'ятки поділяються на кілька варіантів: азово-надпорізький, донецько-лівобережний,черкаськ...

Буго-дністровська культура, бугодністровська культура (БДК) — археологічна культура доби неоліту. Історія дослідження Вивчення БДК започаткували у 1930-31 рр. Ф. А. Козубовський, П.В.Харлампович, Т. М. Мовчанівський роботами на побузьких неолітичних поселеннях Гард та Чорний Ташлик. У наступні десятиліття її пам'ятки досліджували А.В.Добровольський, О.Ф.Лагодовська, П. І. Хавлюк. Але найбільший внесок у вивчення неоліту Південного Бугу зробив В. М. Даниленко, який у 1949—1961 рр. стаціонарно дослідив багато поселень із залишками неолітичного часу (Мельнична Круча (Сабатинівка), Миколина Брояка (Чорний Ташлик), Саврань, Гард (урочище), Завалля, Жакчик, Базьків Острів (біля Ладижину), Митьків Острів (біля Ладижину), Сокільці I, Сокільці II, Сокільці VI, Самчинці, Печера I, Глинське, Зяньківці II, Шимановське II, Гайворон-Поліжок, Чернятка тощо). За результатами проведених робіт неолітичні пам'ятки Південного Бугу він виділив в окрему «південнобузьку» культуру, згодом (після р...

Тарденуазька культура, культура часів пізнього мезоліту, 7 — 4 тисячоліття до н. е., одночасна з пізнім етапом свідерської культури, поширеної в ліс. смузі. Назва Т. к. походить від стоянок в околицях м-ка La Fere-en-Tardenois (півн. Франція). Т. к. поширена в Зах. і Центр. Європі; в Україні в Нижньому Придністров'ї (Гребениківська стоянка), Дніпровому Надпоріжжі (Кізлевий о.), Криму (Мурзак-Коба, Фатьма-Коба, Шан-Коба) і Півн. Кавказі. Стоянки Т. к., розташовані перев. на піскових надмах (у Криму — в печерах), належали рухливим групам людності, які займалися мисливством, рибальством і збиральництвом. Для Т. к. характеристичні мікролітичні кам'яні вироби геометричних форм, вживані як вкладні до кістяних і дерев'яних знарядь (гарпунів, наконечників списів, ножів). Суспільний устрій — матріархально-родовий лад.

Свідерська культура, археологічна культура кін. палеоліту та мезоліту, названа так від назви стоянки Свідри-Вєлькє в 20 км на південний схід від Варшави (розкопки Л. Савицького в 20-х роках XX сторіччя); поширена, головно, у Польщі й Литві з ядром у Центральній й Північній Польщі. Залишки Свідерської культури, знайдені на стоянках на берегах річок, озер, переважно на піщаних дюнах (крем'яні ножі, шкребки, різаки, сокири та наконечники стріл), свідчать про те, що населення займалося мисливством і рибальством. У піску дюн кістяні знаряддя не зберігаються, тому свідерський інвентар представлений тільки крем'яними виробами: верболистяними й черешковими наконечниками, шкребками на пластинах і відщепах, різцями різних форм й інше. В Україні пам'ятки Свідерської культури відомі гололовне близько села Смячі, поблизу Новгорода-Сіверського (відкриті 1926 Михайлом Рудинським; див. Смячівські стоянки). Свідерська культура синхронна культурам федермесер і аренсбургській. Свідерські т...

Кукрекська культура — археологічна культура, або культурно-історична спільність, що відноситься до пізнього мезоліту сер. 8- кін. 7 тис. до н.е. Назва походить від поселення Кукрек під Червоною Горою біля Кам'яної Могили на Мелітопольщині. Існувала на території Північного Причорномор'я України та Молдови і, особливо, степового й передгірського Криму. На сьогодні відомі понад 20 пам'яток цієї культури. Виникнення і поширення Більшість дослідників вважають, що кукрецька культура є новим етапом розвитку анетівської культурної спільності. Удосконалення техніки виробництва дозволило кукрекським племенам розселитися до басейну Пруту на заході та Дніпра на сході. Цей процес археологічно фіксується на пам'ятках з виразними кукрекськими комплексами — Гвоздєве, Синюхин брід, Абузова балка, Софіївка в середньому Побужжі, Бубинка, Бубинка І, Сагайдак в Поінгуллі, Мирне, Трапівка в Дунайсько-Дністровському межиріччі.[1] Опис Для кукрекської культури характерні високий рівень виг...

Деснянська культура — археологічна культура пізнього палеоліту і мезоліту. Була зосереджена в долинах Десни, Оки (частині), Дону (частині), Сейма (частині). Початок культури — 14,000(або 13,000) роки до Р.Х.. Головні стоянки: Юдинове, Тимонівка, Карачиж, Бугорок, Чулатове 2, Чернетове, Хотильове 6, −10, Заозер'я 1, Шатрищі 1, Борщове 2, Курська стоянка 1, −2, Бикі 5, Октябрьське 1 (Сучкине). Сформувалася на основі місцевої культури східного гравета — Мезинській культурі (з важливих стоянок Єлисейовичі, Мезин). Під час потепління Рауніс в 13,000-12,000 роках до Р.Х. Деснянська культура, що сформувалася в долині Десни і частково Дніпра, проникає в долину Оки. Там сформувалась локальна підкультура, що була пов'язана з утриманням коней (Заозер'я 1, Шатрище 1). Під час похолодання Дріас 1 в 11,500-9,000 роках до Р.Х., ця підкультура поширилась на південь в долину Дону (Борщове 2) і на Курщину (Бикі 5, Октябрьське 1, Курські стоянки). Розщеплення кременя типово призматичне,...

Шельська культура (інша назва - Абвільська культура), археологічна культура раннього палеоліту (700 — 300 тис. pp.), названа від місцевості Шель поблизу Парижу, де знайдено кам'яні вироби. Пам'ятки шельської культури поширені в південних районах Европи й Азії, в Україні поблизу села Королеве на Закарпатті, де знайдено ручні рубила, сікачі, скребла, ножі та ін. знаряддя близько 500-тисячної давності. За шельською культурою слідує ашельська культура.

Стрілецька культура, Костенківсько-Стрілецька культура — археологічна культура пізнього палеоліту з сильними рисами мустьє Середнього палеоліта. Науково датована (можливо 36 000) 32 000–30 000 (відомі пізні прояви до 23 000) роками до Р.Х.. Тривала під час інтерстадиалу Хенгело. Анічков пов'язує час культури з кашинським інтерстадіалом. Костенко-Стрілецька культура вважається найбільш давньої в цьому районі Східної Європи (і першою в районі Подоння (Костенки)). Співіснувала з місцевою Костенківсько-спіцинською культурою. Змінюється Тельманською культурою. Територія: басейни Дона, Десни і Дніпра; досягала на півдні Бирючої Балки 2 в долині Сіверського Донця, на півночі — Сунгирь на Клязьмі біля Владимира, можливо, Гарчі в Приураллі. Після періоду мустьє на території України і південної Росії в результаті міграції в Європу народу Амудійської культури в 40 000 році до Р.Х., культура і, можливо, населення краю змінилися. Носії культури з'явились тут в результаті міграції з півд...

Солютрейська культура, археологічна культура ловецьких племен початкової пори молодшого палеоліту, назва якої походить від печерної стоянки Солютре (Solutre), розташованої в Солютре-Пуї (Франція). Час Наукові радіокарбонні дати виробів вказують на порівняно короткий, від 1 000 років, період існування солютре (період приблизно 18 000 (іноді 19 000)–16 000 роками до РХ, згідно з деякими іншими даними до 15 000 р. до РХ). Територія Район розповсюдження типової солютрейськой культури — Середня і Південна Франція. Самостійний центр розповсюдження схожої культури існував в Східній і Північній Іспанії і в Португалії. На тундрових землях Північної Франції, Бельгії і Англії пам'ятники зустрічаються близькіші до ранньої фази солютрейськой культури, але більш розвинені вироби тут зустрічаються рідко або зовсім відсутні. Деякі дослідники вважають Солютрей характерною лише для Західної Європи (Франція, Нідерланди, Німеччина, Східна Австрія, Іспанія, Португалія, Швейцарія, Чехія, вільна від...

Мо́лодовська культура — мустьєрська і пізньопалеолітична культура, названа за стоянкою Молодово, недалеко від міста Чернівці. Представлена групою археологічних пам'ятників, розташованих у долині річки Дністер (стоянки Молодово-1, 5 , Кормань 4). На всіх пам'ятниках представлені численні мустьєрські й пізньопалеолітичні культурні шари. Для крем'яного інвентарю характерна досить досконала леваллуазька техніка розколювання. Серед знарядь найбільше представлені різноманітні шкребла, леваллуазькі вістря й мустьєрські гостроконечники. На стоянці Молодово 1 відкрите перше мустьєрське житло овальної форми розміром 7 х 10 м. Обкладене по периметру великими кістками мамута. Усередині житла виявлено 15 вогнищ, виразні виробничі центри. Залишки аналогічних жител відкриті на стоянках Молодово 5 і Кормань 4.

Межиріцька культура — археологічна культура пізнього палеоліта. Місцева культура Східного гравета. Поширена була у Середньому Подніпров'ї. Стоянки на лівобережжі - Гінці, Добраничівка, Семенівка І,-ІІ, -ІІІ, Шушвалівка І, -ІІ; на правобережжі - Межирічи, Фастів, Горбулів. Шкребки незначно переважають над різцями ( 2-3%). Вироби із притупленим краєм відносно нечисленні (до 11%). Мікропластинки з мікроретушшю відсутні. Численні пластинки з ретушшю (близько 15%). Відщепи з ретушшю (близько 3%). Серед виробів із притупленим краєм значно переважають пластинки й мікропластинки (близько 80%). Вістря і мікровістря (до 20%) (близько 19% становлять граветовидні із прямою спинкою й понад 80% знарядь із опуклою спинкою або косі. Пластинки і мікропластинки із притупленим краєм близько 50% знарядь із одним крутовідсіченим краєм, близько 6% із двома крутовідсіченими краями і понад 40% з одним або двома прямо або округло ретушованими кінцями. Серед шкребків: до 75% - це кінцеві на пластинках і ...

Мізинська культура — археологічна культура пізнього палеоліту. Назва походить від Мізинської стоянки в селі Мізин, Коропського району, Чернігівської області на Сіверщині. Територія поширення — долини рік Десна, Сейм, Середнє і Горішнє Подніпров'я, і на першому етапі — в Горішньому і Середньому Подонні. Час: 23,000(іноді 25,000)-14,000(іноді 13,000) роки тому. Частини Вілендорф-костеківського комплекса культур, що також називають Східний гравет. Була третьою археологічною культурою цього району після деснинського мустьє і Стрілецької культури, що охоплювала значно більшу територію, ніж Мізинська культура. Поява культури пов'язується з просуванням носіїв Павлов'єна з Дунаю (Вілендорф, Нижня Австрія) і Моравії долинами Вісли і Прип'яті в Надніпрянщину. Деякі відмінності в культурі орігінального Павлов'єна з Мізинською культурою вказує на змішання місцевого населення попередньої Стрілецької культури з павлов'єньцями. На першому етапі, етапі просування павлов...

Красносільська культура — археологічна культура доби кінця пізнього палеоліту. Територія її поширення — басейни річок Німан, Дніпро й його притоки Прип'ять. В українському Поліссі до цього типу культури належать виявлені та досліджені стоянки поблизу сіл: Красносілля, Великий Мидськ (обидва — Рівненської області), Лютка, Самари (обидва — Волинської області), Раска (Київської області); в урочищі Бір у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області. Усі ці стоянки датуються ІХ тисячоліттям до н. е., це означає, що їхні мешканці жили в холодних умовах льодовикового періоду. Знайдений на стоянках крем'яний інвентар характеризується грубими черешковими наконечниками стріл, відщеповою технікою розколювання кременю, одноплощинними нуклеусами, короткими скребачками, ретушними різцями на відщепах. Мешканці стоянок, вочевидь, полювали на північних оленів. На думку науковців, культура походить від культури Лінгбі, для якої характерні великі наконечники особливого типу, саме такі нако...

Костенківсько-вілендорфська культура, Костеківсько-вілендорфська общність культур (анг. Kostenki-Willendorf culture) - археологічний комплекс локальних культур пізнього палеоліту центральної Європи і Руської рівнини. Її узагальнюють зі Східним Граветом. (Див. також Гравет). Науково датується 30,000(початок в Австрії і Моравії)-20,000 роками до РХ. Общність культур Моравії , Польщі, долини рік Прип'ять, Дісна, горішнього Дніпра, Дону. Склалася в результаті руху племен з Моравії вздовж долин Вісли, Прип'яті, Дісни до Дона слідом за мігруючими тваринами. Рух тварин був спричинен різким потеплінням. Характерний вироб мистецтва, що відрізняє культуру від інших - фігури Венер. Найбільш відома - Вілендорфська Венера (датована 30,000-27,000 роками до РХ) з Нижньої Австрії, була виготовлена не з місцевого кременя. Це вказує на міграцію племен культури з іншого краю. Як вважають, була статуєткою богині Землі і застосовувалася вагинально. На території Росії в Подонні існувала місцева...

Городцовська культура, Костьонківсько-городцовська культура — археологічна культура пізнього палеоліта. Друга в часі культура в Подонні після стрілецької культури. Була виділена Г. П. Григор'євим (1970). Головні пам'ятки: Костьонкі 15 (Городцовська), 12 (Волковська), 14/ІІ шар (Маркина Гора), 16 (Углянська) під Вороніжом. Характерізується наконечниками списів з бічними виїмками, ножами з обушком, відносно нечисленними різцями, свердлами, наконечниками листовидної форми, мустьєрські багатолезові шкребки різних типів. Культурні шари розташовуються здебільшого вище вулканічного прошарку. Тут відсутні двустороннє оброблені знаряддя, більша частина виробів на леваллуазьких пластинах. Пластинки із притупленим краєм відсутні повністю. На стоянці Маркина Гора багато кісткових знарядь (весловидні лопаточки, кістяні голки із просвердленим вушком і інші). Типові гостроконечники мустьєрського вигляду. Для городцовської культури вбачається міграція народу з півдня, з генетично подібної...

Антонівська культура — археологічна культура мустьєрської доби раннього палеоліту в Донбасі. Представлена трьома стоянками — Антонівка I, Антонівка II та Олександрівка поблизу села Антонівка і селища Олександрівка у Мар’їнському районі Донецької області. Стоянки досліджувались в 1962—1965 роках українськими археологами В. Гладіліним (Антонівка) та Д. Цвейбель (Олександрівка). Антонівські стоянки розміщались на 3-й та 2-й терасах річки Сухі Яли. Культурні залишки дещо перевідкладені, зміщені по береговому схилу. В Олександрівці кам’яні вироби знайдено в товщі берегового схилу річки Осикова (приток річки Вовча). Знаряддя праці виготовлено з місцевого кременю. Інвентар типово мустьєрський: нуклеуси радіальні та протопризматичні, сколи з них (відщепи та пластини), численні знаряддя: ножі, скребла, листоподібні наконечники списів, зубчасті вироби (пилки), скобелі, поодинокі гостроконечники. Виділяється серія ножів та скребел специфічних форм (арочні, сегментоподібні), властивих лише ційк...

Анетівська культура — археологічна культура часів пізнього палеоліту 22—10 тисяч років тому. Область поширення — Степове Побужжя. Найвиразніші археологічні пам'ятки — поселення Анетівка I і II біля села Анетівки. Культура досліджувалась українським археологом В. Станком. Господарчо-побутові комплекси представлені скупченнями крем'яного та кістяного інвентарю, рештками фауни, каміннями-ковадлами, уламками вохри, вугіллям тощо. Серед знарядь праці переважають крем'яні різці, скребачки, різноманітні мікропластинки з ретушшю тощо. На Анетівці II представлений виразний комплекс знарядь з кістки та рогу — наконечники списів, лощила, проколки, вістря тощо. Генеза анетівської культури пов'язана з асиміляцією місцевими культурами ранньої доби пізнього палеоліту прибулих центрально-європейських культур. Економіка носіїв анетівської культури базувалася на полюванні на бізонів. Займалися також полюванням на інших тварин — коней, північних оленя, сайгаків, вовків тощо та збиральни...

Аккайська культура — археологічна культура мустьєрської доби раннього палеоліту. Датується 100/110—30/35 тисяч років тому. Представлена майже 20 здебільшого печерними стоянками, зосередженими на сході Криму. Найкраще вивчені такі стоянки, як Заскельне V та VI, Сари-Кая I, Червона Балка, Пролом II та інші. Розкопано кам’яні знаряддя, серед яких характерні двобічно оброблені ножі, нечисленні знаряддя з кістки та унікальні вироби з різьбленої кістки (Пролом II). Серед фауністичних останків переважають кістки мамута, коня, бізона, сайги, що вказує на певну спеціалізацію в мисливстві. На деяких стоянках відкрито скелетні останки неандертальців (до 7 особин), частина з яких була у спеціальних похованнях. Близькі за аналогією пам’ятки відомі на території Центральної Європи, але багато даних свідчить на користь місцевого походження Аккайської культури.

Азовсько-дніпровська культура — археологічна культура нової кам'яної доби, пам'ятки якої виявлені у степовій Наддніпрянщині, Криму, прилеглих районах Приазов'я. Датується четвертою чвертю V — третьою чвертю IV тисячоліття до Р.Х.. Населення, що залишило цю культуру, будувало напівокруглі та овальні наземні житла, іноді з підлогою з утрамбованих черепашок, вміло виготовляти кераміку з глини з домішками піску та рослин, різноманітні крем'яні знаряддя, в тому числі сокири та булави. Азовсько-дніпровська культура була поступово поглинена трипільською та середньостогівською культурами.