Свідерська культура

Свідерська культура, археологічна культура кін. палеоліту та мезоліту, названа так від назви стоянки Свідри-Вєлькє в 20 км на південний схід від Варшави (розкопки Л. Савицького в 20-х роках XX сторіччя); поширена, головно, у Польщі й Литві з ядром у Центральній й Північній Польщі.

Залишки Свідерської культури, знайдені на стоянках на берегах річок, озер, переважно на піщаних дюнах (крем'яні ножі, шкребки, різаки, сокири та наконечники стріл), свідчать про те, що населення займалося мисливством і рибальством. У піску дюн кістяні знаряддя не зберігаються, тому свідерський інвентар представлений тільки крем'яними виробами: верболистяними й черешковими наконечниками, шкребками на пластинах і відщепах, різцями різних форм й інше.

В Україні пам'ятки Свідерської культури відомі гололовне близько села Смячі, поблизу Новгорода-Сіверського (відкриті 1926 Михайлом Рудинським; див. Смячівські стоянки).

Свідерська культура синхронна культурам федермесер і аренсбургській. Свідерські традиції простежуються у багатьох пам'ятках мезоліту Польщі. Подібні до свідерських пам'яток відомі у Литві й Білорусі. У Польщі свідерська культура представляє початковий етап великого пізньопалеолітичного мазовшанського циклу, що включає вигляндовську, плудську, гулинську й осницьку культури.