Тарденуазька культура, культура часів пізнього мезоліту, 7 — 4 тисячоліття до н. е., одночасна з пізнім етапом свідерської культури, поширеної в ліс. смузі. Назва Т. к. походить від стоянок в околицях м-ка La Fere-en-Tardenois (півн. Франція). Т. к. поширена в Зах. і Центр. Європі; в Україні в Нижньому Придністров'ї (Гребениківська стоянка), Дніпровому Надпоріжжі (Кізлевий о.), Криму (Мурзак-Коба, Фатьма-Коба, Шан-Коба) і Півн. Кавказі. Стоянки Т. к., розташовані перев. на піскових надмах (у Криму — в печерах), належали рухливим групам людності, які займалися мисливством, рибальством і збиральництвом. Для Т. к. характеристичні мікролітичні кам'яні вироби геометричних форм, вживані як вкладні до кістяних і дерев'яних знарядь (гарпунів, наконечників списів, ножів). Суспільний устрій — матріархально-родовий лад.
Буго-дністровська культура, бугодністровська культура (БДК) — археологічна культура доби неоліту. Історія дослідження Вивчення БДК започаткували у 1930-31 рр. Ф. А. Козубовський, П.В.Харлампович, Т. М. Мовчанівський роботами на побузьких неолітичних поселеннях Гард та Чорний Ташлик. У наступні десятиліття її пам'ятки досліджували А.В.Добровольський, О.Ф.Лагодовська, П. І. Хавлюк. Але найбільший внесок у вивчення неоліту Південного Бугу зробив В. М. Даниленко, який у 1949—1961 рр. стаціонарно дослідив багато поселень із залишками неолітичного часу (Мельнична Круча (Сабатинівка), Миколина Брояка (Чорний Ташлик), Саврань, Гард (урочище), Завалля, Жакчик, Базьків Острів (біля Ладижину), Митьків Острів (біля Ладижину), Сокільці I, Сокільці II, Сокільці VI, Самчинці, Печера I, Глинське, Зяньківці II, Шимановське II, Гайворон-Поліжок, Чернятка тощо). За результатами проведених робіт неолітичні пам'ятки Південного Бугу він виділив в окрему «південнобузьку» культуру, згодом (після р...