Перейти до основного вмісту

Межиріцька культура

Межиріцька культура — археологічна культура пізнього палеоліта. Місцева культура Східного гравета.

Поширена була у Середньому Подніпров'ї.

Стоянки на лівобережжі - Гінці, Добраничівка, Семенівка І,-ІІ, -ІІІ, Шушвалівка І, -ІІ; на правобережжі - Межирічи, Фастів, Горбулів.

Шкребки незначно переважають над різцями ( 2-3%). Вироби із притупленим краєм відносно нечисленні (до 11%). Мікропластинки з мікроретушшю відсутні. Численні пластинки з ретушшю (близько 15%). Відщепи з ретушшю (близько 3%). Серед виробів із притупленим краєм значно переважають пластинки й мікропластинки (близько 80%). Вістря і мікровістря (до 20%) (близько 19% становлять граветовидні із прямою спинкою й понад 80% знарядь із опуклою спинкою або косі. Пластинки і мікропластинки із притупленим краєм близько 50% знарядь із одним крутовідсіченим краєм, близько 6% із двома крутовідсіченими краями і понад 40% з одним або двома прямо або округло ретушованими кінцями. Серед шкребків: до 75% - це кінцеві на пластинках і відщепах, багато подвійних (понад 9%); менше (до півтора відсотків) - округлих, є окремі бічні й "з носиком", стрілчастих — (до 1,7%). Різці: бічні (більше 40%), серединні (близько 20%), кутові (близько 17%), ч подвійні (близько 15%), потрійні (до 2%)).

Радіокарбонно датується 13,000—11,000 рр. до Р.Х.. Узгоджується з терміном існування суміжних, тотожніх культур. Датування стоянок: Гінці - 13400±185 ( QC-898); Межирічи - 14320± 270 ( QC-897), 15245±1080 ( QC-900); Семенівка І - 13600±160 (Kі.5510); Семенівка ІІ - 14200±180 (Kі-5509); Добраничівка - 12700±200 (Оха-700) (оксфордське датування завжди дає молодші результати).

Найближчим аналог за крем'яної індустрії межирицької культури є матеріали Північноприазовської культури. По окремих показниках (домобудівництво) вона близька і до деснянської культури. Припускають, що межиріцька культура склалася в результаті просування носіїв Північноприазовської культури на північний захід, з Надпорожжя в Середнє Подніпров'я, і їхнього контакту з носіями деснянської культури.

Популярні дописи з цього блогу

Буго-дністровська культура

Буго-дністровська культура, бугодністровська культура (БДК) — археологічна культура доби неоліту. Історія дослідження Вивчення БДК започаткували у 1930-31 рр. Ф. А. Козубовський, П.В.Харлампович, Т. М. Мовчанівський роботами на побузьких неолітичних поселеннях Гард та Чорний Ташлик. У наступні десятиліття її пам'ятки досліджували А.В.Добровольський, О.Ф.Лагодовська, П. І. Хавлюк. Але найбільший внесок у вивчення неоліту Південного Бугу зробив В. М. Даниленко, який у 1949—1961 рр. стаціонарно дослідив багато поселень із залишками неолітичного часу (Мельнична Круча (Сабатинівка), Миколина Брояка (Чорний Ташлик), Саврань, Гард (урочище), Завалля, Жакчик, Базьків Острів (біля Ладижину), Митьків Острів (біля Ладижину), Сокільці I, Сокільці II, Сокільці VI, Самчинці, Печера I, Глинське, Зяньківці II, Шимановське II, Гайворон-Поліжок, Чернятка тощо). За результатами проведених робіт неолітичні пам'ятки Південного Бугу він виділив в окрему «південнобузьку» культуру, згодом (після р...

Середньостогова культура

Середньостогівська культура, археологічна культура мідної доби (енеоліту), поширена у степ. Придніпров'ї, Приазов'ї, у сточищі Дінця та в Нижньому Подонні, названа від урочища Середній Стіг (у місті Запоріжжя на північному сході острову Хортиця), що його досліджувала Дніпробудівська експедиція у 1927 — 33. При розкопах у Середньому Стозі і пізніше в інших місцевостях (понад 100 поселень, могильників тощо) виявлено поховання з трупопокладенням у ґрунтових могилах або кам'яних скринях, із скорченими кістяками, посипаними чорною охрою, й зі знаряддями праці, посудом і прикрасами з міді, статуетки людей, тварин тощо. Населення Середньостогівської культури жило у сусідстві з трипільськими та з етнічно чужими племенами інших культур. Його основним зайняттям було скотарство, головне конярство (вперше в Європі тут приручено коня до їзди) та рибальство. Середньостогівська культура існувала із середини 5 до середини 4 тисячоліття до н. е. Історія й результати досліджень описані в...

Культура шнурової кераміки

Культура шнурової кераміки (відома також як культура бойових сокир) — назва археологічних культур пізнього енеоліту, поширених у лісовій і лісостеповій зонах Північної, Центральної і Східної Європи при кін. З — сер. 2 тисячоліття (в основному 2300 — 1700) до н.е. Загальною ознакою шнурової культури є кераміка, прикрашена відтисками шнурка, який накладали на вогкі стінки глиняного посуду, або врізний орнамент на горщиках, черпаках, мисках, кулястих амфорах з ручками. «Шнуровики» користувалися шліфованими кам'яними ножами, сокирами, в тому числі й бойовими кинджалами, долотами; вживали прикраси з кістки та металу. Час існування цієї археологічної культури на землях України більшість дослідникіфв нині датують 2900 – 2450/2350 рр. до н.е. Місцеві культури Виділяють близько двох десятків локально-хронологічних груп або культур, наприклад, саксонсько-тюрингська культура в Німеччині, чесько-моравська культура в Чехії, злотська культура, межановіцька культура на території Польщі, човноподі...