Barbaricum

Трипільська культура, або культура Кукутені (рум. Cucuteni, або культурна спільність «Кукутені-Трипілля») — археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині (у вказаній «розширеній» назві культури присутня ще назва румунського села Кукутень). Культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалась між Карпатами та річкою Дніпро на території сучасних України, Молдови та Румунії, займаючи територію загальною площею понад 35 тис. км². В часи розквіту цій культурі належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість жителів деяких з них перевищувала 15 тис. осіб. Країну трипільців іноді також називають Українська Аратта. Історія відкриття Культура носила назву «Кукутень» за назвою села в Румунії, де були знайдені перші артефакти, пов'язані з цією культурою. В 1884 році румунський науковець Теодор Бурада під час проведення розкопок знайшов елементи глиняного посуду та теракотові фігурки неподалі...

Середньостогівська культура, археологічна культура мідної доби (енеоліту), поширена у степ. Придніпров'ї, Приазов'ї, у сточищі Дінця та в Нижньому Подонні, названа від урочища Середній Стіг (у місті Запоріжжя на північному сході острову Хортиця), що його досліджувала Дніпробудівська експедиція у 1927 — 33. При розкопах у Середньому Стозі і пізніше в інших місцевостях (понад 100 поселень, могильників тощо) виявлено поховання з трупопокладенням у ґрунтових могилах або кам'яних скринях, із скорченими кістяками, посипаними чорною охрою, й зі знаряддями праці, посудом і прикрасами з міді, статуетки людей, тварин тощо. Населення Середньостогівської культури жило у сусідстві з трипільськими та з етнічно чужими племенами інших культур. Його основним зайняттям було скотарство, головне конярство (вперше в Європі тут приручено коня до їзди) та рибальство. Середньостогівська культура існувала із середини 5 до середини 4 тисячоліття до н. е. Історія й результати досліджень описані в...

Мар'янівська культура — археологічна культура енеоліту, що була поширена на теренах Лісостепової України і Лівобережного Полісся. Датується XVIII — XII ст. до н. е. Мар'янівська культура була тісно пов'язана із Бондарихинською культурою і була нею поступово замінена. Назва походить від поселень поблизу с. Мар'янівка на Сеймі, що були відкриті під час розкопок М. Я. Рудинського у 1930 році. Характеристика культури Племена Мар'янівської культури вели досить осілий спосіб життя. Виявлено житла напівземлянкового типу. Вони були прямокутними за формою із вогнищем у центрі. Населення в основному займалося розведенням великої і дрібної рогатої худоби, свиней ті землеробством. Кераміка Кераміка Мар'янівської і Бондарихінської культур, відмінна від посуду сусідніх синхронних культур. В основному це горщики з широковідкритим горлом і невеликим плоским дном. Орнамент — з ямок різної форми, відбитків гребінцевого штампа чи відрізків так званого перевитого шнура час...

Культура лійчастого посуду, Лійкоподібних келихів культура — археологічна культура нової кам'яної доби й пізнього енеоліту, що існувала на території Західної Волині, в басейні Західного Бугу та сучасної Польщі на початку 3 тисячоліття до нашої ери. Датується 4000-3000 рр. до Р. Х.. Була поширена на території сучасної Данії, Південної Швеції, Нідерландів, Німеччині, Чехії, Словаччини, Польщі, Волині й Поділля. Є найдавнішою землеробською й скотарська культура Північної й Центральної Європи у новій кам'яній добі, що сформувалася у Південній Скандинавії на Північноєвропейській рівнині. Виділена на початку 20 сторіччя; названа за типовою формою кераміки — кубку з лійкоподібною шийкою. Лійчастого посуду культура відома в основному по похованнях — у простих земляних могилах, у кам'яних ящиках — цистах, у довгих курганах із трикутною кам'яною обкладкою, у дольменах під круглими або прямокутними курганами, у коридороподыбних гробницях. Лійчастого посуду культура утвор...

Культура кулястих амфор (англ. Globular Amphora culture) — археологічна культура епохи пізнього енеоліту, що існувала на території Дніпровського Правобережжя та межиріччі Пруту і Серету в 3 тисячоліття до н. е. Дослідження Історія племен культури кулястих амфор досліджена поки що слабо. Це пояснюється насамперед станом наявних археологічних джерел. На сучасній території України досі невідомі поселення чи навіть короткочасні стоянки населення цієї культури. Досліджені лише окремі поховання, але ці матеріали дають однобічне, неповне уявлення про життя та діяльність цих багато в чому загадкових племен. Поховання Померлих племена культури кулястих амфор ховали в так званих кам'яних скринях. Над похованнями не збереглися (а можливо їх не і не було) ніяких зовнішніх позначень. Тому поховання культури кулястих амфор виявляються лише випадково, і відомості про них залишалиються лише фрагментарними. В кілької місцях досліджено по кілька кам'яних скринь, що, треба думати, свідч...

Кемі-обинська культура — археологічна культура доби середнього енеоліту на території Нижнього Приазов'я, Нижнього Подніпров'я та Криму, що існувала на території України протягом 3 тисячоліття до нашої ери. Походження і дослідження Більшість вчених схиляються до думки, що племена цієї культури прийшли з Північного Кавказу. Частина племен, яка заселила Приазов'я та Подніпров'я змішалися з середньостьогівськими племенами і сформували на лівобережному півдні України нові племінні утворення з культурою змішаного характеру. Культуру та історію цих племен вивчено завдяки археологічним дослідженням нижнього шару відомого Михайлівського поселення у Нижньому Подніпров'ї. Група кавказьких племен, яка через Керченську протоку проникла у Крим, залишила по собі оригінальні пам'ятки, що дістали назву кемі-обинських — від кургану Кемі-Оба поблизу Білогірська. При певних відмінностях у характері культури кримських та степових енеолітичних племен, вони, проте, лишалися досит...

Олексіївська культура — археологічна культура доби неоліту, що була поширена в Криму. Датується часом від 5000 до 3500 рр. до н. е[1]. Поширення та розвиток Територія поширення — рівнинна і гірська частини Криму. Основні пам'ятки: Олексіївська Засуха, Мартинівка, Долинка, Ішунь, Суат III, Алачук. Сформувалася на основі кукрецької культури та, частково, шпанської культури[1]. Характеристика Знаряддя — мікроліти (трапеції та сегменти зі стрімкою і пласкою ретушшю, прямокутники, платівки із притупленим краєм, вістря з мікрорізцевим сколом), кінцеві та підокруглі скребачки, кутові ібокові різці на відщепах та платівках, вкладні кукрецького типу. Крем'яна індустрія характеризується розвиненою пластинчастою технікою розколювання з одноплощинних нуклеусів. Знахідки посуду нечисленні, це плоскодонні слабопрофільовані майже неорнаментовані слоїки. Господарство засноване на полюванні на степових тварин, збиральництві; на пізньому етапі можливий розвиток тваринництва. Господарство мал...