Перейти до основного вмісту

Усатівська культура

Усатівська культура — археологічна культура мідної доби.

Час культури — 2400 — 2000 pp. до Хр. (за іншими даними 3500-3000 рр. до РХ).

Була поширена між Південним Бугом і Дунаєм на території південної України, Молдавії і Румунії.

Пам'ятки культури

Пам'ятки типу Усатівської культури зосереджені на північно-західному узбережжі Чорного моря, переважно в Південній Україні і Молдавії, а також на нижньому Подністров'ї та Дністрово-Дунайському межиріччі. Своєрідні риси пам'яток Усатівської культури дають підставу деяким ученим вбачати в них самостійну археологічну культуру часів енеоліту.

Розкопи пізнього етапу трипільської культури, зроблені вперше 1921 археологом М. Болтенком біля села Усатове на Одещині. Розкопи провадилися й пізніше (останні в 1960-их pp.).

Поселення на Шкодовій горі

Давнє поселення Усатівської культури розташоване на плато над Хаджибейським лиманом біля Одеси (Шкодова гора). Тут відкрито залишки споруд з кам'яних плит місцевого вапняку, вироби з кременю — ножі, проколки, скребла, вістря на стріли, а також вкладні до серпів і кам'яні зернотерки та кістки свійських тварин. З глиняних виробів — прясла для прядіння та намисто, уламки посуду, прикрашеного шнуровим орнаментом; зрідка тонкостінний посуд з добре відмуленої глини, розмальований брунатною та червоною фарбою. Цікаві глиняні культові вироби, жіночі статуетки, фігурки тварин.

Господарство культури

Основною господарською діяльністю в Усатівській культурі було скотарство (переважно вівці та велика рогата худоба, пізніше і коні). Хліборобство за Усатівської культури не відігравало значної ролі в господарстві. Розташування поселень Усатівської культури на узбережжі Чорного моря сприяло рибальству. Знайдено багато кісток сома і осетра, кам'яні грузила для сіток та кістяні рибальські гачки.

Поховання

Поблизу поселення Усатівської культури розкопано 18 курганів з кромлехами і два безкурганні могильники. Прикметною рисою обряду поховань було укладання померлих в ямах в скорченому стані на лівому боці. У центральних могилах під курганним насипом поховано родових ватажків. У похованнях знайдено мідні кинджали, сокири, шила, а також глиняний посуд.

Зв'язки культури

Було виявлено, що населення Усатівської культури втратило багато рис, притаманних попереднім фазам трипільської культури. Змінився характер житлобудівництва, мальованої кераміки, з'явилися кургани як поховальні споруди.

Знахідки в курганах мідних речей вказують на зв'язки з країнами Північного Кавказу та східного Середземномор'я, на існування обміну з балканськими сусідами та з носіями егейської і малоазійської культур. Значну ролю у зміні матеріальної і духовної культури пізньотрипільських племен Усатівської культури відіграли тісні зв'язки з чужими етнічно племенами Степової України і східних територій. Племена пізньоямної культури, які просувалися зі сходу на північний-захід Причорномор'я наприкінці III тисячоліття до Христа остаточно асимілювали усатівські племена.

Популярні дописи з цього блогу

Буго-дністровська культура

Буго-дністровська культура, бугодністровська культура (БДК) — археологічна культура доби неоліту. Історія дослідження Вивчення БДК започаткували у 1930-31 рр. Ф. А. Козубовський, П.В.Харлампович, Т. М. Мовчанівський роботами на побузьких неолітичних поселеннях Гард та Чорний Ташлик. У наступні десятиліття її пам'ятки досліджували А.В.Добровольський, О.Ф.Лагодовська, П. І. Хавлюк. Але найбільший внесок у вивчення неоліту Південного Бугу зробив В. М. Даниленко, який у 1949—1961 рр. стаціонарно дослідив багато поселень із залишками неолітичного часу (Мельнична Круча (Сабатинівка), Миколина Брояка (Чорний Ташлик), Саврань, Гард (урочище), Завалля, Жакчик, Базьків Острів (біля Ладижину), Митьків Острів (біля Ладижину), Сокільці I, Сокільці II, Сокільці VI, Самчинці, Печера I, Глинське, Зяньківці II, Шимановське II, Гайворон-Поліжок, Чернятка тощо). За результатами проведених робіт неолітичні пам'ятки Південного Бугу він виділив в окрему «південнобузьку» культуру, згодом (після р...

Середньостогова культура

Середньостогівська культура, археологічна культура мідної доби (енеоліту), поширена у степ. Придніпров'ї, Приазов'ї, у сточищі Дінця та в Нижньому Подонні, названа від урочища Середній Стіг (у місті Запоріжжя на північному сході острову Хортиця), що його досліджувала Дніпробудівська експедиція у 1927 — 33. При розкопах у Середньому Стозі і пізніше в інших місцевостях (понад 100 поселень, могильників тощо) виявлено поховання з трупопокладенням у ґрунтових могилах або кам'яних скринях, із скорченими кістяками, посипаними чорною охрою, й зі знаряддями праці, посудом і прикрасами з міді, статуетки людей, тварин тощо. Населення Середньостогівської культури жило у сусідстві з трипільськими та з етнічно чужими племенами інших культур. Його основним зайняттям було скотарство, головне конярство (вперше в Європі тут приручено коня до їзди) та рибальство. Середньостогівська культура існувала із середини 5 до середини 4 тисячоліття до н. е. Історія й результати досліджень описані в...

Культура шнурової кераміки

Культура шнурової кераміки (відома також як культура бойових сокир) — назва археологічних культур пізнього енеоліту, поширених у лісовій і лісостеповій зонах Північної, Центральної і Східної Європи при кін. З — сер. 2 тисячоліття (в основному 2300 — 1700) до н.е. Загальною ознакою шнурової культури є кераміка, прикрашена відтисками шнурка, який накладали на вогкі стінки глиняного посуду, або врізний орнамент на горщиках, черпаках, мисках, кулястих амфорах з ручками. «Шнуровики» користувалися шліфованими кам'яними ножами, сокирами, в тому числі й бойовими кинджалами, долотами; вживали прикраси з кістки та металу. Час існування цієї археологічної культури на землях України більшість дослідникіфв нині датують 2900 – 2450/2350 рр. до н.е. Місцеві культури Виділяють близько двох десятків локально-хронологічних груп або культур, наприклад, саксонсько-тюрингська культура в Німеччині, чесько-моравська культура в Чехії, злотська культура, межановіцька культура на території Польщі, човноподі...